Частоти для Українського радіо

На моє глибоке переконання, в нашій країні за 20 років Незалежності, на превеликий жаль, так і не перемогло державницьке мислення на владному олімпі. Здається, що саму ідею Незалежності України використали виключно задля збагачення окремих груп людей і не більш. Як інакше пояснити те, що частотний ресурс на ФМ отримують виключно комерційні мовники? А державні, беручи участь у конкурсах не один десяток літ, отримують тільки те, на що не накинули оком бізнесмени. Та й сама проблема частотного ресурсу дивує. Всі скупчилися і рвуть, так званий, ФМ діапазон, а поряд порожній УКВ. Чому? І тут випливає, комусь дуже вигідна, банальна проблема приймачів. Просто радіо в нашій країні нема на чому слухати. (Пригадайте радіо магазини за СРСР – полиці забиті різноманітними приймачами.) Бач приймачі, які завозяться в нашу країну (автоприймачі, в мобільних телефонах і таке інше) налаштовані тільки на ФМ. Невже це проблема, яку аж ніяк не можна вирішити на державному рівні? (Китай - виробник «всього» може просто розширити полосу приймання, якщо буде відповідний запит на те.) Не можна, бо для когось то, комерційно не вигідно. Здогадатися не важко, кому саме. Звісно ж тому, хто окупував ФМ простір. Не вигідно, щоб радіо було схоже на радіо, а не на «ефірний магнітофон з рекламою». (Просто такий «формат» найдешевший, не дивлячись на те, що він вичерпав себе повністю.) Бо якщо буде вибір і поруч з такими «магнітофонами» на ФМ з’явиться державне радіо, то й слухачі, й рекламодавці оберуть безперечно те, що цікавіше – державне радіо. В проблему приймачів вперлося і проводові радіо. Скільки нашій Незалежності, стільки й не виробляються і не продаються, відповідно, радіоприймачі для дротових мереж. (Хоча вони копійчані. І ми ще дивуємося, що скорочується кількість абонентів дротового мовлення?) А в Росії, до речі, виробляються і продаються. І ремонтуються дротові мережі, більше того - модернізуються… А в нас навпаки - знищуються. Теж комусь дуже не вигідне, просто таки збиткове проводове мовлення. І таких проблем низка. Говорити можна багато. Зрештою все просто – у відповідному законі треба чітко прописати, що для 1-ї, 2-ї, 3-ї програм Українського радіо (НРКУ), а також хоча б для одного місцевого, маю на увазі державного чи муніципального (якщо такий є в регіоні) мовника, в кожному місті резервуються і поза конкурсом надаються чотири частоти, відповідно. (Не варто забувати про місцевих мовників – вони найближчі до слухача.) А залишок частотного ресурсу на конкурсній основі віддається комерційним мовникам.  Оце і буде Державний підхід! Буде закон - Нацрада змушена буде виконати. Мусить! Навіть якщо для цього треба буде скасувати всі видані до цього ліценцій і почати створювати медіа-ринок з нуля. Треба виправляти помилки! Краще пізно ніж ніколи. Принаймні, як слухачу, дуже хотілося б в це вірити.  Адже якщо держава не захистить і не забезпечить свої державні радіо частотами, тоді хто?