Міському голові м. Запоріжжя щодо встановлення пам’ятника Сталіну

Застосування «ленінської політики» голоду, як зброї проти населення, теоретично обґрунтованої ідеологом більшовизму і «вождем пролетарів» В.Ульяновим (прізвисько «ленін») у статті «Сумеют ли большевики удержать власть» , ще до жовтневого перевороту втілили комуністи . Так, що голод у 20-30-х роках, став інструментом впровадження колгоспної системи, а українці стали жертвами цієї політики в місцях їхнього компактного проживання на Кубані, в Поволжжі, на Білгородщині, Воронежчині, в Північному Казахстані, окрім власне нинішньої території України. Стали відомими прізвища зачинщиків та практичних виконавців «ленінської» політики: Секретар ЦК ВКП(б) - Сосо Джугашвілі (прізвисько Йосип Віссаріонович «Сталін»), Секретар ЦК ВКП(б) - Лазарь Каганович, Голова Ради народних комісарів СРСР - Вячеслав Скрябін (прізвисько «Молотов»), Секретар ЦК ВКП(б) - Павло Постишев, Голова Ради народних комісарів УСРР - Влас Чубар, Генеральний секретар ЦК КП(б)У - Станіслав Косіор, другий секретар ЦК КП(б)У - Мендель Хатаєвич, та інші високопоставлені діячі ВКП(б). Стали відомими цинічні слова Менделя Хатаєвича восени 1933 року: «Безжальна боротьба відбувається між селянством і нашим урядом. Це боротьба не на життя, а на смерть. Цей рік був роком перевірки нашої сили та їхньої витривалості. Потрібний був голод, щоб показати їм, хто тут господар. Це коштувало мільйонів жертв, але колгоспна система має тут залишитися навіки. Ми виграли війну»