Відкритий лист до Міністерства освіти і науки України щодо змін до наказу про оцінювання результатів досліджень

Відкритий лист до Міністерства освіти і науки України

щодо змін до наказу про оцінювання результатів досліджень

     Наука та вища освіта в Україні сьогодні опинилися у критичній ситуації. Йдеться про засадниче право нації на власні засоби продукування знання та підготовку якісних кваліфікованих кадрів вищого рівня. Ці питання належать до сфери безпеки й національного суверенітету, оскільки тісно пов’язані з питанням виживання України як європейської держави. Поступова руйнація української науки, яка спостерігається протягом років незалежності, має багато причин, передовсім відсутність стратегії реформування наукової сфери та брак державного фінансування. Через це занепадають цілі галузі науки, а молоді талановиті вчені мігрують за кордон. Останнім часом актуалізувалася й проблема плагіату та імітації наукового дослідження, які набули характеру системної загрози.

     Тож ми поділяємо прагнення Наукового комітету Національної ради з питань розвитку науки і технологій удосконалити кваліфікаційні вимоги, пов’язані з оприлюдненням результатів наукових досліджень. Такі заходи мають на меті дуже важливе завдання – піднести рівень наукових досліджень, інтегрувавши їх у світовий процес, і зупинити потік захисту псевдонаукових дисертацій. Ганебна ситуація з отриманням наукових ступенів особами з невідповідним професійним рівнем має низку причин: занижені наукові вимоги, застаріла в цілому процедура захистів, що спирається на віджилу систему наукових рад, втручання адміністративного ресурсу і, на чому особливо варто наголосити, – управлінські преференції та надбавки до зарплат, які отримуються зі здобуттям наукових ступенів та звань. Не сприяє оздоровленню науки й відсутність сформованих корпорацій науковців в окремих сферах знань, які могли б визначати справжню наукову вагу кожного дослідника, як це відбувається у світовій науці. Реформування науки має вирішуватися системно і комплексно відповідно до системного характеру деформації наукової сфери. Точкові зміни не приведуть до бажаних результатів без кардинального оновлення усієї процедури захистів та усунення позанаукових чинників впливу на увесь цей процес та його наслідки. Такі запобіжні заходи, попри відображені в них благородні наміри, можуть лише погіршити ситуацію, адже вони неминуче призведуть до мімікрії всієї системи, що формувалася упродовж десятків років і має потенціал відпорності на такі спроби.

     Наріжним критерієм оцінювання оприлюднених результатів, відповідно до пропозиції Наукового комітету, має бути включення до міжнародних наукометричних баз Scopus та/або Web of Science Core Collection фахового видання, де публікуються відповідні дослідження. Проте загальновідомо, що для одних дисциплін цей критерій відіграє першорядну роль, для других ‒ допоміжну, а для третіх ‒ ніякої. Можна навести багато прикладів, коли престижні наукові журнали, публікуватися в яких мають за честь учені з відповідних ділянок знань, не включені до названих наукометричних баз. Наукометрія як метод оцінювання наукових результатів не є загальноприйнятною у світі, викликає істотні застереження (див., напр., San Francisco Declaration on Research Assessment) і для соціогуманітарних наук є вторинною. Процес цитування в різних науках та окремих дисциплінах відбувається по-різному і виконує різні завдання. Має свою специфіку і спосіб оприлюднення результатів: якщо для точних дисциплін домінуючою формою є журнальна публікація, то для соціогуманітарних ‒ монографія. Зводити результати наукових досліджень з різних сфер наукового знання до спільного знаменника, який є зручний для одних і неприйнятний для інших,  ‒ украй непродуктивна позиція.

     Якість публікацій у соціогуманітарних науках не пов’язується з критерієм їх міжнародної цитованості ‒ тут діють інші чинники, зокрема спрямованість вітчизняної науки на вирішення національних завдань і пріоритетів, її загостреність на національну проблематику. Гуманітаристика є мовно- і культурозалежна, тоді як світова спільнота соціогуманітарних наук ‒ гетерогенна і багатомовна. Відтак і фактори індексів цитованості, які є істотними для представників точних і природничих наук, для гуманітаріїв не мають того значення. Міжнародний інтерес до багатьох тем, які важливі на національному рівні (наприклад, питання нормування української мови, проблемні і малодосліджені сторінки української історії, розвиток української економіки, двосторонні відносини України з країнами третього світу тощо), незначний і залежить від ситуативних чинників, світової кон’юнктури та глобальних інтересів, де відіграє роль зацікавлення світу Україною, її історією та культурою. Головний споживач продукту соціогуманітарних наук, отже, ‒ національний, і домінантною мовою тут є українська мова.

     Сьогоднішня ініціатива Наукового комітету Національної ради з питань розвитку науки і технологій стосовно міжнародного наукометричного критерію оцінювання наукових результатів ‒ це наслідок повного домінування в ньому представників точних і природничих наук, для яких цей критерій є вагоміший. Перенесення правил і вимог зі сфери точних і природничих наук на соціогуманітарні напрямки неприпустиме і спричиняє загрозливу ситуацію, коли нівелюється специфіка різних сфер наукового знання.

     Звичайно, підвищення рівня соціогуманітарних наук вкрай важливе, адже слугує індикатором критичної культури, яка, в свою чергу, є запорукою демократичного суспільно-політичного розвитку. Варто пам’ятати, що саме сфера суспільних та гуманітарних наук зазнала найбільшого руйнівного впливу радянського спадку, коли десятиліттями панування однієї ідеології блокувало розвиток цілих дисциплін, брак яких відчувається в Україні і досі, та гальмувало і архаїзувало методологічні основи інших. Цілі наукові напрямки почали формуватися лише з досягненням Україною незалежності, з позбавленням гуманітаристики ідеологічного тиску та внаслідок великого розмаїття сучасних методологій. Існує потреба інтеграції українських соціогуманітарних наук у світовий процес, активної участі українських вчених у наукових дискусіях, загалом ‒ встановлення і дотримання міжнародних наукових стандартів у вітчизняній науці. Проте вказаний Науковим комітетом шлях через запровадження міжнародних наукометричних критеріїв оцінювання є цілком хибний. 

     Закликаємо зважено і відповідально поставитися до формулювання критерію оцінювання наукових результатів для присудження наукових ступенів кандидата і доктора наук, який запропонував Науковий комітет, і не приймати ухвал поспішних, які матимуть фатальні наслідки для української гуманітарної науки та її окремих галузей. Якщо такі критерії шаблонно нав’язати українській науці, вона в цілому програє, втративши своє національне обличчя, зокрема через марґіналізацію та зникнення цілих ділянок соціогуманітарного знання. Механізм оцінювання якості має бути продуманий і вдосконалений з урахуванням специфіки соціогуманітарної сфери, її принципової відмінності від точних і природничих наук.

     Для нас є очевидним, що публікації в науковій періодиці та збірниках, які не включені до наукометричних баз Scopus та/або Web of Science Core Collection, але які видають міжнародні наукові інституції та університети з високою репутацією, а також авторитетні наукові товариства й асоціації повинні враховуватися при оцінюванні кваліфікації нарівні з тими, які до названих баз включені. Водночас варто продумати стимули для розвитку якісної наукової періодики в Україні, підняти рівень вимог до неї, поставивши їх у відповідність до світових стандартів. На наше переконання, такі рішення мають спершу пройти широке обговорення в наукових середовищах, а до розроблення таких механізмів, як оцінювання, мають бути залучені представники різних ділянок української науки та усього спектру соціогуманітарних дисциплін.  

     Єдиний можливий вихід із кризової ситуації, що склалася в українській науці, ‒ це розв’язувати проблему системно, і в цьому контексті ‒ вироблення державної стратегії в галузі науки, усунення чинників, які призводять до імітації науки, зменшення бюрократичного тиску та збільшення академічної свободи і відповідальності, ‒ належить розглядати і проблему захистів дисертацій та, зокрема, формулювання критеріїв для оприлюднення результатів досліджень.

     З огляду на сказане вважаємо, що запропоновані зміни до оприлюднення результатів наукових досліджень слід відхилити.

Ініціативна група науковців    Зв'язатися з автором петиції